phess' Journal

Приїхав з рідного коханого села!
Хух, приїхав... Як я вже написав у senkovych.livejournal, я був у селі, садив картоплю, давив хтивих хробаків, збивав нальоту підступних хрущів... Словом, бавився, як дитина... А ще досхочу надивився на свою рідну місцеву гопоту. Але від того, що вона рідна та місцева, вона не особливо позитивна... Ну не люблять у нас "в глубінкє" волосатих, не люблять. Та не про це мова. Дуже приємно було посидіти на березі річки, що тече в кінці рідного городу, подивитися в мутну воду, послухати флегматичне поквакування лінивих мліївських жаб.Потім попоїсти смачного ароматного борщу зі сметаною,а потім знову до праці...
Але все таки село, в якому я виріс, я не вважаю рідним, незважаючи на те, що прожив там 17 років свого життя. Ну не тягне мене туди, приїжджаю хіба що ради батьків, яких я всім серцем люблю.Навіть друзі, яких у мене дуже небагато, не приїхали додому на травневі свята. Це зробило перебування в рідному населенному пункті особливо нестерпним. Де моя домівка?
А ще дуже прикольно чути в дощових сутінках перестукіт колес якого-небудь вантажного потяга, чи може пасажирського (хоча й не такий виразний);прикольно...
В принципі, ці жалюгідні рядки не можуть передати всю гамму протирекливих почуттів, що мали місце в моїй душі. Так що, до наступного запису!

Advertisement